Облікова картка військового

Фесак Мусій Антонович

Армія - Армія УНР

Ранг/посада - морець Збірного куреня 3-ї Залізної стрілецької дивізії

Народження - 27.08.1898 - Полтавська губ., с. Засулля

Смерть - 06.02.1997 США

Поховання - США, Нью-Джерсі, м. Савт-Бавнд-Брук

Адреса кладовища: Main St, S. Bound Brook, New Jersey 08880

Сектор - 2E, ряд - O, місце - 33

Доглядач - адміністрація цвинтаря

Біографічна довідка

Фесак Мусій Антонович (27.08.1898 – 06.02.1997) – морець Збірного куреня 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.

Мати – Євгенія, батько – Антон. Подружжя походило з козацького роду й мало синів Петра, Григорія, Мусія та доньку Одарку.

Мусій Фесак воював в Армії УНР з 1918 року. Служив у Збірному курені 3-ї Залізної дивізії. Разом із українськом військом в листопаді 1920-го опинився у Польщі. Перебував у таборі інтернованих в Каліші. Влаштувався робітником на лісозаготівлі, поїхав до Сувалок, де в селі Плотичному працював на тартаку, перевозив потягом деревину з лісу. У селі познайомився й узяв шлюб із Владиславою Яворовською, молодшою за нього на шість років.

На виїзд до Америки чекали у Мюнхені. 10 лютого 1948 року Мусій Фесак почав щодня записувати події свого життя в зошиті. Свій щоденник він вів до 24 травня 1948-го. Перший запис повідомляв про виїзд родини до Зальцбурга, а звідти — до Мюнхена, де у таборі вони почали проходити усі процедури перед виїздом до США. Переїзд залагодила організація Church World Service. У консула не відразу вдалося пояснити, що Мусій походить не з Росії, а з України, бо американці не розуміли такого поділу. Не бачили різниці. Вдовольнилися тим, що він приїхав до Мюнхена з Польщі. У Бремені спершу жив з дружиною у таборі. Чекав на корабель. Вчили англійську мову. 2 травня усіх запросили на прощальну вечерю. «Не думайте, що вам буде зле в Америці. Ваша традиція залишиться при вас, ваша національність залишиться при вас. Якщо будете порядними людьми, то вам допомагатимуть, доки не станете на ноги», — сказав керівник табору. Це всіх підбадьорило. 9 травня у порту Бременсгафен вони піднялися на борт корабля Marine Jumper. «Обслуговували нас американці. Столи були заслані скатерками. Почали подавати з хліба, якого наставили на столі скільки хочеш. М’ясо, смажена картопля, макарони, сир, салатки, гірчиця, помідори, компот, по одному яблуку, кава або чай. Цукор стоїть на столі, бери скільки хочеш. Масло також, скільки хочеш шмаруй. Так що тільки подивишся, то вже ситий», — записав до зошита свої враження Мусій.

21 травня корабель прибув до Нью-Йорка. Уже здалеку була дивовижа для Мусія: «Авта, мов бждоли, літають, одні у вулик, а другі з вулика. Все це виглядало, як щось таке страшне. Як вони там їздять? Нам на перший раз то страшно було дивитися». Ще здивувало: «Тут сала ніхто не бере, тільки ті, що приїхали, то ще купують, але і то вже не хотять його їсти. Але як пригадаєш, що якби колись було це сало, то вже нічого іншого не хотілося б, бо бракувало навіть картоплі».

Нагороди:

Хрест Відродження в пам'ять 60-ліття Армії УНР ч.251 від 14.01.1978 р.

Джерело інформації - ЦДАВОУ, ф. 2257, оп. 1, спр. 9, арк. 12; Ларіон Костенко. Українки розповіли про свій шлях до Америки // Міст. 2014

Актуально станом на - 05.09.2020

Фото місця поховання