Якерсон Семен Самійлович

інформація про військового або військову

Якерсон Семен Самійлович

Армія - Армія УНР

Ранг/посада - сотник, молодший старшина Окремої кадрової бригади кордонної охорони

Народження - 30.11.1897 - Подільська губ., м. Вінниця

Смерть - 27.03.1951 ЧСР, м. Прага

Поховання - ЧСР, м. Прага

Адреса кладовища: Vinohradská 1505/161, 100 00 Strašnice

Біографічна довідка

Якерсон Семен Самійлович (30.11.1897 – 21.03.1951) – сотник, артилерія.

Походив з єврейської міщанської родини Вінниці, юдей за віросповіданням. Батько – Самуїл Якерсон, за освітою технік, мати – Лія Якерсон, була родом з Немирова.

З 1908 до 1914 року навчався у Вінницькій комерційній школі, та закінчив Комерційне училище Файга в Одесі. Закінчив Одеське артилерійське училище (листопад 1917), вийшов прапорщиком до Одеської гайдамацької бригади військ Центральної Ради. 9 травня – 6 листопада 1918 р. служив в управлінні Уманського повітового військового начальника.

З 17 листопада 1918 служив у 1-му дієвому полку ім. В. Винниченка Дієвої армії УНР. 23 січня 1919 р. був поранений у бою під Дубровицею, після лікування повернувся до свого полку, з рештками якого 24 травня 1919 р. влився до 8-го Чорноморського полку 3-ї (згодом – Залізної) дивізії Дієвої армії УНР. 18 липня 1919 був поранений у бою під м. Комаргород. Після одужання з 24 вересня 1919 по 5 березня 1920 року служив у Корпусі кордонної охорони УНР помічником командира загону. Згодом обіймав посаду скарбника Подільської бригади. 15 березня 1920 року Семену Якерсону присвоєно ранг сотника.

Під час спільного українсько-польського наступу на Київ, у травні-липні 1920 року, Семен Якерсон командир Технічної сотні у 6-му запасному гарматному курені та гарматному курені 1-ї Кулементної дивізії Армії УНР. Командував Технічною сотнею бронепотяга «На Україну» з 2 по 11 вересня 1920 року.

У листопаді 1920 р., в складі Армії УНР, перейшов на західний берег Збруча та був інтернований польською владою.

Станом на 7 березня 1922 р. служив молодшим старшиною (в ранзі сотника) Окремої кадрової бригади кордонної охорони та перебував у таборі інтернованих ч.10 в м. Каліш, Польща.

У 1927 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії в Подєбрадах, працював інженером по зведенню мостів у Празі.

Знання української мови допомогло Семену в працевлаштуванні: компанія Lanna направила його працювати на Закарпаття (“Підкарпатська Русь”), яке тоді було в складі Чехословаччини. Перед від’їздом до Закарпаття в 1930 році, Семен Якерсон одружився в Празі на дівчині на ім’я Анна. Їхні нащадки навіть не знають, чи була вона чешка або українка за походженням. У 1934 році у пари народився син Іржі, який в майбутньому теж стане цивільним інженером.

Семен Якерсон проектував і будував дороги і мости в Ужгороді, Рахові та біля українського села Кваси – курорту з мінеральними водами.

У 1938 році, після розпаду Чехословаччини і угорської окупації Закарпаття, Якерсони повернулися в Прагу. Там їх наздогнала Друга Світова війна і німецька окупація. Єдиною жертвою Голокосту в родині Якерсонів стала мати Семена – Єлизавета (Лія).

Неєврейська дружина захистила Семена від загибелі. Змішані пари за німецькими правилами могли тимчасово залишатися жити в своїх будинках. У 1941-1943 роках тільки єврейські родини були сконцентровані в гетто Терезин біля Праги. До листопада 1944 року це гетто практично спорожніло: всі євреї були депортовані для знищення в Аушвіц та інші табори смерті.

Анна проявила героїзм і сховала свого чоловіка. Вони разом залишилися в Празі і дочекалися звільнення в травні 1945 року. Після війни Семен Якерсон знову працював цивільним інженером. З серпня 1945 вони жили в районі Vinohrady (зараз Praha II) на вулиці Manesova 1649/86.

У празькому списку постійного проживання громадян (Přihláška trvalého pobytu občana) вказана дата смерті Семена Якерсона – 27 березня 1951 року. Він помер в лікарні у віці 53 років, після серцевого удару. Його тіло було піддано кремації і поховано на кладовищі Strašnice в Празі.

Його мама Єлизавета залишалася у Вінниці. Фактично, вона була заручницею в руках більшовиків. Ймовірно, Якерсон вибрав мовчання, щоб не наражати на матір небезпеки. Мати була випущена з СРСР до Чехословаччини до сина тільки в 1928 році.

Коли Анна померла в 1978 році, вона була похована поруч з прахом чоловіка. Після смерті їх сина Іржі в 1995 році ніхто не подбав про продовження оплати могили його батьків на наступні 10 років. Тому урни з прахом Семена і Анни Якерсон були перенесені в загальну могилу, а їх місце на кладовищі було продано іншим людям.

Помер 27 березня 1951 року у місті Прага.

6 грудня 2017 р. у Вінниці, з ініціативи Олександра Федоришина, за підтримки Міністерства молоді та спорту України та благодійного фонду "Героїка", було відкрито меморіальну дошку С. Якерсону.

Джерело інформації - Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007; Тинченко Я. Під зіркою Давида. Єврейські національні формування в Україні в 1917-1920 роках: науково-популярне видання. - К.: Темпора, 2014; ЦДАВО України. ф. 1075, оп. 2, спр. 923; Шимон Бріман. Загадкова доля єврейського героя України. Українсько-єврейська зустріч.

Актуально станом на - 20.04.2021